Рейтинги та рейтингування у середній школі

 

Із статті Дмитра Бахматюка, директора Калуської гімназії, заслуженого працівника освіти України

(повну версію статті можна прочитати за посиланням  5-річчя зовнішнього незалежного оцінювання: здобутки, недоліки, очікування)

 

       На моє глибоке переконання введення зовнішнього незалежного оцінювання – єдиний і найпотужніший реформаторський крок реалізований в освітній галузі України. Найважливіше, що самим фактом появи незалежного тестування Україна отримала НЕЗАЛЕЖНИЙ механізм вимірювання рівня освіченості свого молодого покоління! Може не цілком незалежний, але цілком надійний і достатній, як для виявлення реального стану речей в системі шкільної освіти, так і для усунення негативних явищ вступної кампанії, бо через пукти тестування у 2008-2009 роках пройшли ВСІ випускники України! Подальше обмеження функцій ЗНО виключно відбором студентів-першокурсників уважаю кроком назад.  А врахування середнього балу атестата, бонусів за так звані підготовчі курси, сертифікатів попередніх років тощо, при вступі до вишів – ще один крок назад.

 Не секрет, що результати ЗНО,  на відміну від оцінок в атестаті, змінити ніхто не може. Вони доступні всім, на відміну від середнього балу атестата, оцінок за підготові курси та якихось інших вступних випробовувань. Завдяки процесу й процедурі  проведення (одночасність, однакові завдання і умови проведення) вияснилось, що ЗНО дає зріз знань наших випускників або висвітлення результатів навчальної діяльності кожної школи і її вчителів зокрема. Отже, може виконувати функцію одного з найпотужніших інструментів моніторингу стану шкільної освіти взагалі, якості освіченості випускників кожної школи, зокрема й конкретно з основних предметів. Результати ЗНО дозволяють оцінити кількість випускників з гарною шкільною освітою, що дає можливість прогнозувати набір студентів і, відповідно, кількісно оцінити оптимальне число  ВНЗ.

Особисто мені п’ятирічний перегляд результатів практично всіх шкіл України дав можливість отримати пристойну уяву про стан шкільної освіти всієї держави. Наразі можу впевнено стверджувати, що навіть побіжний перегляд сторінок регіонального звіту УЦОЯО дає повне уявлення, як про рівень та якість освіченості випускників кожної конкретної школи зокрема,  чи всіх шкіл певного населеного пункту, так і всіх шкіл України.

 

 

 

...Взагалі, рейтинги як і різні соціологічні дослідження наразі в моді. І регіональних освітянських рейтингів побільшало. Само-собою, що вони складаються за різними методиками. Часто-густо емоції, чи якісь інші мотиви переважають факти. Якщо коротко, то вони, як правило, складаються за принципом «Свій про своє і для себе».

Об’єктивність – основна вимога до рейтингу. Досліджуючи результати ЗНО, я відкидаю емоції й стараюсь опиратись на елементи логіки і найпростіший математичний апарат. Вважаю, що оцінка в 200 балів є емоційним фактором і додавати якийсь бонус за емоції не варто. Якщо конкретно, то використовую метод середнього арифметичного, як найбільш простий й доступний для людини з будь-якою освітою. Догадуюсь, що існує теорія подібних досліджень і розрахунків, проте нею не  володію. Може й помиляюсь, але  переконаний,  що таки треба враховувати кожен результат, навіть одного учасника. Вибір учня треба поважати, бо, за ідеєю, вибирають той предмет, який знають. І якщо цей один учень, вкладеться в діапазон якості, то йому і вчителю честь та хвала. А якщо ні, то в нього або завищена  самооцінка своїх можливостей, або в школі існує проблема з вивчення даного предмету.

Не скриваю, що були і є певні зауваження до моєї методики. Основне зауваження – не враховувати результати одного учасника. Врахував зауваження й «очистив» цьогорічну вибірку від одноособових результатів. Звісно, що заклади з кількома  «одиночними» учасниками при нулі якості покращили результати, а з 100% результатами однозначно погіршили. Котрийсь заклад «постраждав» більше, котрийсь менше, проте загальна картина серйозно не змінилась. Особливо це стосується гарних шкіл. Але не це є найголовнішим. Як на мене, з втратою частини  інформації порушується повна картина стану загальних результатів випускників школи, що неминуче призведе до хибного уявлення про реальний стан навчального процесу в закладі. Стороння людина не зуміє вирізнити ці особливості.

Робити вибірки заради якогось чергового ТОПу явно не варто. Сам по собі рейтинг є вершиною айсберга, в якому узагальнено повну інформацію, що міститься в окремих вибірках, по одній на школу. Вибірка результатів однієї школи – це табличка із шести стовпчиків, а число рядків визначається числом вибраних предметів. Загальний об’єм матеріалів дослідження достатньо великий, оскільки забезпечення певної вірогідності вимагає якомога більше вибірок. На листі формату А-4 вміщаються таблички 5 шкіл. Аби видрукувати цьогорічну вибірку 262 шкіл  потрібно понад 50 листів. Звісно, що опублікувати у паперовому виданню такий  об’єм практично неможливо. В останні роки колеги-керівники ЗНТ з різних регіонів України просять поділитися результатами, що й роблю із великим задоволення.

Переконаний, що будь-які зміни в освіті (і не тільки в освіті) мають робитись на основі якихось аналізів. Бажано різнобічних і системних. І ці зміни мали би відбуватись за схемою: дослідження й вивчення процесу, системний аналіз отриманих та прогноз очікуваних  результатів. І далі, по тій же схемі… Здається, що саме за такого підходу можна очікувати конкретних й суттєвих змін, що  відповідають реальній ситуації. На превеликий жаль, в Україні так поступати  не прийнято. І знову ж таки, не лише в освіті…

Само собою зрозуміло, що вивчення стану освіти є прерогативою держави. Але, за логікою речей, найбільше  в якісній освіті має бути заінтересоване суспільство. То може, для проби своїх сил, педагоги, як громадяни України, створять робочу групу з проведення моніторингу стану шкільної освіти за результатами незалежного оцінювання з представництвом 1-3 особи від області. Сподіваюсь, що це не суперечитиме давно проголошеному, проте ніяк не діючому, принципу державно-громадського управління освітою. Першою спробою можуть бути спільні дослідження та аналіз ЗНО-2013. Само-собою, що можна спробувати що виробити єдину методику. З великою охотою поділюсь власним досвідом. Якщо від кожного регіону буде представлено вибірку бодай 30 шкіл, то буде охоплено біля тисячі шкіл. Появиться можливість детальніше заглянути в «глибинку», розділити школи за їх типами й особливостями (ліцеї, гімназії, колегіуми,  спеціалізовані школи, НВК, приватні школи, школи сільської місцевості). Мета такої діяльності – виявлення кращого, до того ж свого (!), з метою його пропаганди й поширення. Знання реального стану справ в шкільній освіті можуть слугувати бар’єром  бездумному копіюванні чужих систем освіти та різним освітнім «новаціям», навіть відвертим профанаціям, які час від часу спливають на поверхню нашого буття. Україна має глибокі традиції добротної освіти, як шкільної так і вищої. Важливо їх зберегти і примножити і в ніякому разі не втратити. 

Help